Які вони – шкідливі звички?

У вашого малюка з’явилися шкідливі звички? Він колупається в носі або смокче пальці? Не переймайтеся! Це звична справа. У кожної дитини знайдеться в арсеналі хоча б парочка шкідливих звичок. Але чому виникають шкідливі звички дітей, і як позбавити малюка від них?

Звичка – дія, яку малюк робить не задумуючись та не плануючи. Найбільш поширена звичка у дитини – гризти нігті. За статистикою, ця звичка спостерігається у більш ніж 65% дітей. Також, однією з найбільш поширених звичок, є звичка колупатися в носі. Це роблять майже всі діти. Дуже часто зустрічаються дітки, які смокчуть пальці або крутять пасма волосся.

                         Чому з’являються шкідливі звички у дітей?

Точної причини, чому виникають шкідливі звички, немає. Але психологи однозначно пов’язують їх появу з нудьгою, прагненням заспокоїтися або депресією. Деякі діти просто наслідують своїх батьків і повторюють всі їх шкідливі звички. Однією серед причин, виникнення  шкідливих звичок – бажання малька звернути увагу дорослих на себе. З’явитися шкідливі звички, можуть і тоді, коли дитина перебуває в стані стресу чи неврозу. Це може бути викликано всілякими дитячими страхами або переживаннями. Спровокувати появу шкідливих звичок може також почуття сорому чи просто сильна хронічна втома.

                                            Що ж робити?

Як правило, якщо ігнорувати шкідливу звичку малюка, вона зникне сама по собі. Більшість дитячих шкідливих звичок зникають в дошкільному віці. Але все ж намагатися боротися зі шкідливими звичками малюка потрібно. Для початку спокійно, без криків, необхідно пояснити  дитині, що так робити не можна. Обов’язково при цьому пояснити, чому не можна. Потім попросити малюка більше не робити так. Але ні в якому разі не лаяти дитину і не читати моралі. Особливо болісно подіє на дитину ваше висміювання. Намагайтеся якомога частіше хвалити і пестити свою дитину, радіти її успіхам та перемогам. Придумайте якусь мотивацію для дитини. Наприклад, пообіцяйте йому якийсь сюрприз, який він отримає, якщо якийсь час не буде гризти нігті або смоктати пальці. Це можуть бути солодощі,нова іграшка чи цікава книжка. Не переймайтеся, якщо дитина не зможе швидко позбутися шкідливої звички. Пам’ятайте: звичка, хоч і річ придбана, але щоб від неї позбутися, дитині необхідний час. Так що наберися терпіння, і все вийде.

                                          Б’ємо тривогу?

   Поспостерігайте, в яких ситуаціях проявляються у вашого малюка шкідливі звички. Це моменти, коли йому нудно, сумно або коли він сильно хвилюється?

    Звичка може бути результатом (або причиною) психологічної або фізичної проблеми. Вона перестає бути просто звичкою, якщо від цього страждає соціальне життя дитяти, або це заважає йому нормально жити. Наприклад, треба проявити занепокоєння, якщо:

у дитини, яка колупає в носі, постійно йде носом кров;

у дитини, яка гризе нігті, вони вростають або запалюються;

в того, хто смокче палець, деформується прикус;

над дитиною через її звички сміються інші діти.

Адже, якщо дитячі шкідливі звички супроводжуються больовим синдромом, спробою робити собі боляче – це вже більш серйозний прояв неврозу. Такі шкідливі звички з’являються у дітей замкнутих і невпевнених у собі.

Сварити малюка, використовувати "старі добрі" методи (наприклад, мастити нігті гірчицею) – не рекомендується. Це може лише посилити психологічні проблеми. Але інколи це діє, якщо трохи "налякати". Наприклад, в доступній формі розповісти малечі про те, які хвороби можуть викликати мікроби, що причаїлися під його нігтиками. Вразливе маля добре подумає, перш ніж наступного разу тягнути пальці в рот.

            Як уберегти малюка від поганих слів?

  Буває, на жаль, що зустріч з життям дає не тільки добрі приклади, а й такі, від яких хотілося б вберегти наших дітей. Але ізолювати  дитину від життя неможливо. І, все-таки, до одних дітей пристає «погане», а до інших ні. Чому? Звичайно, не тому, що їх тримають під скляним ковпаком. Причина інша: спрацьовує імунітет проти поганого. Це імунітет не вроджений, а придбаний. Починається зі знайомства зі словом «не можна». Це перше моральне поняття, яке засвоюється малюком. Батьківське «не можна» має бути для дитини завжди авторитетним. Починаючи з трирічного віку діти особливо чутливі до всього, що бачать і чують вперше, у них високо розвинене прагнення до наслідування, інтенсивно розвивається мова, накопичується словник. Нове, незрозуміле слово малюк прагне не скільки осмислити, скільки запам’ятати.  Якщо малюк «приніс» погане слово, не треба соромити, карати, лаяти дитину, яка певною мірою «без вини винувата».

    До того ж такі заходи впливу можуть призвести до зворотного результату. Неприємні переживання, пов’язані з покаранням, можуть загострити, привернути увагу дитини до слова, через яке стався скандал.

Як же допомогти дитині позбутися «поганих» слів? Перш за все – спробувати використовувати авторитет слова «не можна». Але багатьом дітям властиве прагнення до активності, самоствердження, відстоювання свого «Я», тому батьківське «не можна» на них не завжди діє. Намагаючись відстояти своє право на самоствердження, дитина стає принциповим Неслухом. Особливо гостро цей конфлікт проявляється у дітей, чию самостійність постійно обмежують дорослі. Якщо малюк постійно чує «не лізь, не ходи, не заважай, не приставай» і т.д., він стає несприйнятливим до негативного керівництва і чергового  батьківського «не можна» яке просто пропускає повз вуха. Заборони треба дозувати і користуватися ними обережно, тоді вони будуть звучати і діяти сильніше.

     Намагайтеся створити ситуацію, яка відверне увагу дитини від «поганого» слова, захопить, допоможе стерти його з пам’яті. Наприклад, в потрібний момент, звернутися до дитини з нескладним проханням. Можна, також, використовувати прагнення дитини наслідувати дорослим, яких він любить, кажучи про те, що, наприклад, бабуся не говорить таких слів, і ти не повинен. Необхідно розвивати і підтримувати інтерес дитини до нових слів. У цьому допоможуть хороші дитячі книги. Нехай дитина вслухається в пісенність, милозвучність  віршів, осягає розмаїття  української мови в казках. І, нарешті, товариші дорослі, пам’ятайте, що найголовнішим прикладом і зразком для наслідування є ви самі. Від того, яка ваша мова, які слова і вирази вживаєте ви в побуті, спілкуючись між собою і з дитиною, залежить, в якому  мовному середовищі знаходиться ваш малюк, який, як губка, вбирає в себе все. Якщо ви хочете виростити слухняного сина чи доньку, працюйте не тільки над його вихованням, а й над своїм.

Успіхів вам!