група "Малятко"

 

    Соціально – моральне виховання дітей дошкільного віку

 (поняття, завдання, принципи)

Моральне виховання  дошкільнят - цілеспрямована діяльність вихователя з формування у дітей моральних почуттів, етичних уявлень, прищеплення норм і правил поведінки, що визначають їхнє ставлення до себе, інших людей, речей, природи, суспільства

Моральний розвиток дошкільнят - це процес позитивних якісних змін у моральних уявленнях, почуттях, навичках і мотиви поведінки дітей.

В дошкільному  віці  під керівництвом дорослих дитина набуває початковий досвід поведінки, ставлення до близьких людей, однолітків, речей, природи, засвоює моральні норми суспільства, в якому живе. У суспільстві однолітків між дошкільниками встановлюються позитивні взаємини, формуються доброзичливість і повага до оточуючих, виникає почуття товариства і дружби. Правильне виховання попереджає накопичення дитиною негативного досвіду, перешкоджає розвитку небажаних навичок і звичок поведінки, що може несприятливо позначатися на формуванні його моральних якостей.

Основні завдання морального виховання дошкільників включають: формування у дітей моральних почуттів, позитивних навичок і звичок поведінки, моральних уявлень і мотивів поведінки.

                                                                           Виховання у дітей моральних почуттів.

Почуття - особлива форма ставлення людини до явищ дійсності, обумовлена ​​їх відповідністю або невідповідністю потребам людини. Моральні почуття поряд з естетичними й інтелектуальними відносяться до групи вищих почуттів. Почуття дітей найбільш інтенсивно розвиваються в дошкільному віці. Вони можуть проявлятися у відношенні дитини до самої себе (почуття власної гідності, честь, совість, переконання або, навпаки, відчуття невпевненості, неповноцінності, відчай тощо), і в ставленні до інших людей (симпатія, чуйність, співчуття, доброта, почуття дружби, любові, товариства або антипатія, злість, гнів, байдужість, почуття сорому, провини тощо), і в ставленні до колективу (почуття солідарності, колективізму та ін.) У дітей старшого дошкільного віку формуються  складні почуттів, наприклад, почуття патріотизму. Почуття спонукають дітей до активних дій: допомогти, проявити турботу, увагу, заспокоїти, порадувати. Почуття дошкільника відрізняються щирістю, безпосередністю, нестійкістю. Виховна робота спрямована на те, щоб розширити світ почуттів дітей, зробити їх більш стійкими, глибокими, усвідомленими.

                                              Формування навичок і звичок моральної поведінки дітей.

      У дошкільному віці діти накопичують перший досвід моральної поведінки, у них формуються перші навички організованої й дисциплінованої поведінки, навички позитивні ( взаємин з однолітками і дорослими, навички самостійності, вміння зайняти себе цікавою і корисною діяльністю, підтримувати порядок м чистоту навколишнього оточення). Ці навички закріплюються і перетворюються в звички (звичка вітатися і прощатися, дякувати за послугу, класти будь-яку річ на місце, культурно поводитися в громадських місцях, ввічливо звертатися з проханням і ін.) Засвоєння звичок починається ще в тому віці, коли не можна розраховувати на свідоме ставлення дитини до вимог і вказівок дорослих. У молодшому дошкільному віці дітей привчають до елементарної побутової культури, ввічливості, спільній грі, слухняності. У середньому дошкільному віці продовжують формуватися звички культурного спілкування з дорослими, однолітками, звички говорити правду, дотримуватися чистоту, порядок, виконувати корисну діяльність, звичка до трудового зусилля. У старшому дошкільному віці ці звички закріплюються і формуються більш складні: звичка до колективних ігор, до праці і занять, акуратного виконання доручень і обов'язків, звички взаємодопомоги, допомоги дорослим .

                                                   Формування моральних уявлень і мотивів поведінки.

     Закликаючи дітей поступати певним чином, вихователь роз'яснює доцільність і правильність такої поведінки. Роз'яснення проводиться на конкретних прикладах. Це допомагає дітям поступово усвідомлювати загальні моральні поняття (добрий, ввічливий, справедливий, скромний, турботливий ), які в силу конкретності мислення вони не відразу можуть зрозуміти . Вихователь піклуватися про те, щоб діти розуміли суть моральних понять, співвідносили з ними конкретний зміст своїх і чужих вчинків. Цим самим попереджається поява формальних знань, коли діти мають спільні уявлення про те, як слід чинити, але не можуть керуватися ними у повсякденному житті. У дошкільнят формуються уявлення про явища суспільного життя, про працю дорослих, її суспільну значимість, про патріотизм, про норми поведінки в колективі однолітків, про шанобливе ставлення до дорослих. Сформовані моральні уявлення служать основою розвитку мотивів поведінки, які спонукають дітей до тих чи інших вчинків. Відсутність етичних уявлень заважає дітям контактувати з оточуючими людьми, може стати причиною капризів, негативного ставлення до вимогам дорослих

                                                                                             Загальні принципи виховання.

Принципи виховання - вихідні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання, якими належить керуватися вихователю.

1. Принцип цілеспрямованості означає, що виховна робота, її зміст і методи підпорядковані цілі.

2. Принцип комплексного виховання передбачає єдність завдань, засобів і методів виховання дошкільнят; спадкоємний зв'язок виховання  розвитку особистості дитини в дошкільному закладі, сім'ї та суспільстві; єдність дій та почуттів, свідому  поведінку.

3. Принцип виховання в діяльності. Потрібно використовувати можливості кожної з них, створювати сприятливі умови для їх своєчасного виникнення та розвитку, спиратися на провідну діяльність.

4. Принцип взаємозв'язку гуманізму та поваги до особистості дитини в поєднанні з високою вимогливістю. Вимагає від вихователя та  дорослих прояви педагогічного такту. Повага, чуйність, довіра до дітей ніколи не повинні перетворюватися на поступливість і вести до зниження вимогливості до них. Вимогливість вихователя до дітей проявляється в принциповості, яка проявляється в покарання і заохочення, в справедливому ставленні до дітей.

5. Принцип  опори у вихованні на позитивні якості дитини. У кожній дитині є позитивні якості, гідності, які потрібно угледіти  педагогу і дати їм розвиток у відповідній діяльності. Це викличе у дитини прагнення до вдосконалення своєї поведінки, буде сприяти прояву його індивідуальності. У той час як підкреслення недоліків, постійне акцентування на них не допомагає дітям позбутися їх, а часто ще більше закріплює ці недоліки.

6. Принцип  виховання дітей в колективі. У колективі однолітків дитина привчається поєднувати свої інтереси з інтересами інших дітей, отримує елементарні навички колективного життя. Значимість колективу виявляється:

А) у вихованні у дітей основних норм і правил взаємовідносин між людьми (почуття товариства, поваги до оточуючих, гуманності);

Б) у формуванні громадської спрямованості особистості (поєднання особистих і колективних інтересів;

В) в розкритті індивідуальності дитини;

Г) у можливості проявити свої знання, своє ставлення до оточуючих; в можливості вправлятися в моральних вчинках;

Д) у взаємовпливі дітей один на одного.

7. Принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей дітей. Для кожного віку визначаються конкретні завдання виховання. З урахуванням вікових особливостей дітей застосовуються відповідні методи і прийоми виховання і намічається його конкретний зміст. У процесі виховання необхідно враховувати також індивідуальні особливості дитини, які визначаються своєрідністю його нервової діяльності, умовами життя і виховання в сім'ї. Успіх виховання залежить від уважного вивчення педагогом поведінки кожної дитини до застосування відповідних методів і прийомів його виховання.